Коли з’явився бензин і яким він був: від перших автомобілів до сучасного А-95

Сьогодні бензин А-95 здається звичайним продуктом: приїхав на АЗС, обрав колонку, заправив автомобіль і поїхав. Але бензин не завжди був таким, як зараз. Перші легкі продукти перегонки нафти взагалі не вважали особливо цінними, перші автомобілі могли заправляти паливом, яке продавалося в аптеках, а згодом людство десятиліттями додавало до бензину свинець.

За приблизно півтора століття бензин пройшов шлях від нестабільної легкої нафтової фракції до складного стандартизованого пального, характеристики якого контролюються за багатьма параметрами. Розбираємося, коли з’явився бензин, яким він був у перших автомобілях і чому сучасний А-95 має мало спільного з пальним кінця XIX століття.

Бензин не винайшли в один конкретний день

На відміну від автомобіля або певного типу двигуна, бензин не має одного винахідника і точної дати народження.

У XIX столітті одним із головних цінних продуктів переробки нафти був гас. Його широко використовували для освітлення. Під час перегонки сирої нафти разом із гасом утворювалися й легші, дуже леткі фракції.

Саме вони згодом стали основою автомобільного бензину.

Після початку промислового видобутку нафти в Пенсильванії у 1859 році основною метою переробки залишалося виробництво гасу. Легкі бензинові компоненти довгий час мали значно меншу цінність, оскільки масового ринку автомобільного пального ще не існувало.

Тодішнє пальне не варто уявляти як сучасний А-95. Воно не мало знайомої нам стабільної рецептури, єдиного октанового стандарту чи однакових характеристик від партії до партії. Склад значною мірою залежав від конкретної нафти та способу її перегонки.

1880-ті: автомобіль дав бензину справжню роботу

Ситуація почала різко змінюватися з появою компактних двигунів внутрішнього згоряння.

У 1886 році Карл Бенц запатентував свій триколісний Benz Patent-Motorwagen, який став одним із найважливіших автомобілів ранньої історії.

Особливо показовою стала подорож його дружини Берти Бенц у серпні 1888 року. Під час першої відомої далекої автомобільної поїздки їй доводилося поповнювати запас пального просто в аптеці.

Окремої мережі автомобільних заправок тоді просто не існувало.

Паливо ранніх бензинових машин могло продаватися під назвами лігроїн, нафтовий ефір та іншими назвами легких нафтових фракцій. Межа між розчинником і моторним пальним була значно менш чіткою, ніж сьогодні.

Початок XX століття: бензин конкурує з парою та електрикою

На межі XIX і XX століть ще не було очевидно, який тип автомобіля переможе. На дорогах одночасно існували машини з бензиновими двигунами, електромобілі та парові автомобілі.

Проте бензинові машини поступово отримали важливі переваги: пальне мало високу енергетичну щільність, автомобіль можна було відносно швидко дозаправити, а запас ходу був значним.

На початку XX століття бензиновий автомобіль почав ставати масовим.

Величезне значення мала поява доступних серійних машин, зокрема Ford Model T. Разом зі зростанням автомобільного парку почала формуватися нова інфраструктура — склади пального, бензоколонки та автозаправні станції.

Простої перегонки нафти стало недостатньо

Чим більше автомобілів випускали заводи, тим більше бензину було потрібно. Просто відбирати легкі фракції під час перегонки нафти вже не вистачало.

Нафтопереробна промисловість навчилася перетворювати важчі молекули нафти на легші.

Одним із ключових технологічних кроків став крекінг.

У 1913 році промислове застосування отримав термічний крекінг: великі вуглеводневі молекули за допомогою високої температури та тиску розщеплювали на менші. Це дозволяло отримувати більше компонентів бензину з тієї самої кількості сирої нафти.

1920-ті: потужніші двигуни принесли нову проблему

Із розвитком двигунів конструктори підвищували ступінь стиснення. Це дозволяло отримувати більше потужності та ефективніше використовувати паливо.

Але виникла серйозна проблема — детонація, або характерний «стукіт» двигуна.

Паливно-повітряна суміш могла починати неконтрольовано самозайматися замість нормального поширення фронту полум’я від свічки запалювання.

Боротьба з детонацією зробила одним із головних параметрів бензину його стійкість до самозаймання — те, що сьогодні ми пов’язуємо з октановим числом.

1923 рік: почалася епоха етильованого бензину

Одним із найефективніших на той момент способів підвищити детонаційну стійкість виявилося додавання тетраетилсвинцю.

У 1923 році в США розпочався комерційний продаж бензину з цією присадкою.

Для автомобільної промисловості результат був привабливим: двигуни могли працювати з вищим ступенем стиснення, ставали потужнішими, а детонація зменшувалася.

Так почалася епоха етильованого бензину, яка тривала десятиліттями.

1930-ті: бензин навчилися буквально конструювати

Наступним великим проривом став каталітичний крекінг.

Замість простого нагрівання важких нафтових фракцій почали використовувати каталізатори, які дозволяли ефективніше отримувати легші та водночас якісніші високооктанові компоненти.

У 1937 році запрацювала перша велика комерційна установка каталітичного крекінгу системи Ежена Удрі.

Відтоді бензин дедалі менше був просто частиною нафти, яка википіла при певній температурі.

Він поступово перетворювався на спеціально сформовану суміш різних компонентів.

1940-ві: високий октан став стратегічним ресурсом

Під час Другої світової війни особливого значення набув високооктановий авіаційний бензин.

Потужні авіаційні двигуни вимагали пального з високою детонаційною стійкістю. Розвиток крекінгу, алкілування, реформінгу та виробництва високооктанових компонентів різко прискорився.

Технології, які вдосконалювалися для авіації та військової промисловості, після війни допомогли зробити якісніше автомобільне паливо масовим.

1950–1960-ті: більше потужності, більше октану і багато свинцю

Після війни автомобілі ставали потужнішими, двигуни — форсованішими, а вимоги до бензину зростали.

Високе октанове число стало важливим параметром пального.

Для його підвищення широко застосовувався тетраетилсвинець. До другої половини XX століття етильований бензин став звичайним явищем у багатьох країнах.

Однак одночасно накопичувалися докази того, що масове розсіювання свинцю з автомобільними вихлопами створює серйозну проблему для здоров’я людей і довкілля.

1970-ті: починається відмова від свинцю

Нові екологічні вимоги до автомобільних вихлопів спричинили ще одну революцію.

Автомобілі почали оснащувати каталітичними нейтралізаторами. Свинець був несумісний із такою системою очищення вихлопу, оскільки пошкоджував каталізатор.

Одночасно дедалі очевиднішою ставала токсичність самого свинцю.

Тому з 1970-х років багато країн почали поступово переходити на неетильований бензин.

У США продаж етильованого бензину для звичайних дорожніх автомобілів остаточно припинили у 1996 році.

Глобальний процес тривав значно довше. Останньою країною, яка припинила продаж етильованого автомобільного бензину, став Алжир у 2021 році.

Чим замінили свинець

Відмова від тетраетилсвинцю не означала повернення до примітивного низькооктанового пального.

Нафтопереробка вже навчилася отримувати високе октанове число іншими способами.

Сучасні НПЗ використовують, зокрема:

• каталітичний крекінг;
• каталітичний реформінг;
• алкілування;
• ізомеризацію;
• гідроочищення;
• змішування різних високооктанових компонентів;
• кисневмісні компоненти, зокрема етанол.

Тому сучасний бензин фактично створюють як суміш компонентів із наперед заданими характеристиками.

Що означає сучасний А-95

Цифра 95 у назві А-95 — це не «відсоток бензину» і не показник його чистоти.

Вона характеризує детонаційну стійкість пального. Для бензину А-95 октанове число за дослідним методом має бути не нижчим за 95.

Водієві також не завжди потрібне пальне з максимально можливим октановим числом. Якщо виробник автомобіля передбачив А-95, перехід на дорожчий високооктановий бензин не обов’язково дасть відчутний приріст потужності.

Сучасний бензин — це вже не просто продукт перегонки нафти

Якщо бензин кінця XIX століття переважно був легкою нафтовою фракцією з досить непередбачуваними властивостями, то сучасне автомобільне пальне повинно одночасно відповідати багатьом вимогам.

Контролюється не лише октанове число, а й вміст сірки та бензолу, випаровуваність, фракційний склад, стабільність, кількість кисневмісних компонентів та інші характеристики.

Навіть літній і зимовий бензин відрізняються вимогами до випаровуваності, адже паливо має нормально працювати як у спеку, так і за низьких температур.

Бензин змінюється і сьогодні

Одна з головних сучасних змін — збільшення частки біокомпонентів.

В Україні з 1 липня 2026 року для більшості автомобільних бензинів діє вимога щодо вмісту біоетанолу понад 7% за об’ємом. Винятки передбачені, зокрема, для бензинів з октановим числом 98 і вище та окремих спеціальних поставок.

Це ще один етап еволюції пального: колись головним способом підняття октану був токсичний свинець, а сьогодні рецептура формується за допомогою сучасних процесів нафтопереробки та кисневмісних компонентів.

Наскільки відрізняється бензин 1890-х від сучасного А-95

Характеристика	Кінець XIX століття	Сучасний бензин
Виробництво	Переважно проста перегонка нафти	Перегонка, крекінг, реформінг, алкілування та інші процеси
Октанове число	Єдиного сучасного стандарту не було	Чітко нормується, наприклад А-95
Склад	Сильно залежав від конкретної нафти	Спеціально сформована суміш компонентів
Присадки	Мінімум або відсутні	Функціональні присадки та біокомпоненти
Свинець	Спочатку не використовувався, з 1920-х став масовою присадкою	В автомобільному бензині практично усунутий
Екологічні вимоги	Фактично були відсутні	Жорсткі обмеження щодо складу та шкідливих компонентів

А чи весь А-95 сьогодні однаковий

Ні. Однакове позначення А-95 означає відповідність певним базовим параметрам, але бензини різних виробників можуть відрізнятися компонентним складом, пакетом присадок та іншими характеристиками.

Саме тому якість бензину на різних АЗС може відрізнятися навіть тоді, коли на колонці всюди написано А-95.

Бензин ще не закінчив свою еволюцію

За приблизно 140 років автомобільної історії бензин змінився майже до невпізнаваності.

Спочатку це була легка фракція нафти, для якої не існувало великого ринку. Потім бензин став паливом перших автомобілів. Далі з’явилися крекінг, октанові стандарти, тетраетилсвинець, високооктанові сорти, каталітичний реформінг, неетильоване пальне, жорсткі екологічні норми та біоетанол.

Історія бензину добре показує одну цікаву річ: напис А-95 на сучасній колонці приховує за собою більш ніж століття хімічних, автомобільних і промислових експериментів.

Наступне логічне питання — як саме сьогодні з сирої нафти отримують бензин А-95. Цьому буде присвячений окремий матеріал у рубриці «Все про пальне».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал